помчатися
ПОМЧАТИСЯ, чуся, чишся, док. Те саме, що помчати 1, 2, 4, 5. Помчалися темнії хмари далі (Мирний, І, 1954, 343); Упав Данило на коня і помчавсь, не оглядаючись (Вовчок, І, 1955, 100); Ловко підкотила велосипедом листоноша..; мовчки склала на стіл паку газет, журналів, листів; помчалась далі, завихривши по сліду своєму пелюстки опалого цвіту (Вол., Місячне срібло, 1961, 222); Коні, почувши волю, шарпнулись із копита, витяглися - і помчались стрілою наввипередки (Коцюб., І, 1955, 188); Тільки й чутно, що холодний Вітер дує та голодний Вовк помчався по дорозі І завив на перелозі (Щог., Поезії, 1958, 83); Настануть .. дні солодкого щастя, полетять, помчаться безпереривним дзвенячим ланцюгом (Хотк., II, 1956, 57); * Образно. Думки її помчалися геть за тим денщиком (Мирний, І, 1954, 243).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помчуся | помчимося |
2 особа | помчишся | помчитеся |
3 особа | помчиться | помчаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | помчався | помчалися |
Жіночий рід | помчалася | |
Середній рід | помчалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помчімося | |
2 особа | помчись | помчіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | помчавшись |