понехтуваний
ПОНЕХТУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понехтувати. Класові почуття українського робітництва й біднішого селянства, понехтувані бундючними «універсалами» УНР.., були природні, глибокі й могутні (Літ. Укр., 1.VIII 1969, 4).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | понехтуваний | понехтувана | понехтуване | понехтувані |
Родовий | понехтуваного | понехтуваної | понехтуваного | понехтуваних |
Давальний | понехтуваному | понехтуваній | понехтуваному | понехтуваним |
Знахідний | понехтуваний, понехтуваного | понехтувану | понехтуване | понехтувані, понехтуваних |
Орудний | понехтуваним | понехтуваною | понехтуваним | понехтуваними |
Місцевий | на/у понехтуваному, понехтуванім | на/у понехтуваній | на/у понехтуваному, понехтуванім | на/у понехтуваних |