пообносити
ПООБНОСИТИ, ошу, осиш, док., перех. 1. Обнести багатьох.
2. розм. Забрати, зірвавши багато чого-небудь (плодів, овочів і т. ін.) не за один раз. Генеральша ніколи не їла овощей [овочів] з свого молодого садка; він усе пообносить, усе викраде (Мирний, II, 1954, 113); В своїх листах ні він, ні Єпташка нічого не згадували про те, як вони пообносили в селянських садках сливи (Мик., II, 1957, 555); // Поламати багато чого-небудь. - У тебе, всі бачать, що москалі тини пообносили!.. (Мирний, I, 1954, 77).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пообношу | пообносимо |
2 особа | пообносиш | пообносите |
3 особа | пообносить | пообносять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пообносив | пообносили |
Жіночий рід | пообносила | |
Середній рід | пообносило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пообносьмо | |
2 особа | пообнось | пообносьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пообносивши |