поорудувати
ПООРУДУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Орудувати якийсь час. А на возах то плакали, то проразливо свистали діти, взяті до міста на те тілько, аби було кого лишити при конях, поки старі поорудують на підсіннях, по склепах (Фр., VII, 1951, 305); Помчав поїзд на повних парах. А на роз'їзді хлопці вже поорудували. Стрілки на другу колію перевели (Мокр., Сто.., 1961, 128); Де височіє кедрина, сокирою там поорудуй (Зеров, Вибр., 1966, 381).
2. Правити ким-, чим-небудь якийсь час; // Верховодити якийсь час.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поорудую | поорудуємо |
2 особа | поорудуєш | поорудуєте |
3 особа | поорудує | поорудують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поорудував | поорудували |
Жіночий рід | поорудувала | |
Середній рід | поорудувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поорудуймо | |
2 особа | поорудуй | поорудуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поорудувавши |