попалений
ПОПАЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до попалити. - А я [зірниця] люблю людей. Я кроплю їх садки та ліси росою, поливаю попалені сонцем поля (Н.-Лев., IV, 1956, 9); Приложив він її [пляшку] до своїх попалених снагою, замазаних кров'ю губів та дудляв нахильці, як воду (Мирний, І, 1949, 284); // попалено, безос. присудк. сл. Степові маєтки, в яких минало її дівоцтво, попалено, розграбовано (Гончар, II, 1959, 212); // у знач. прикм. Скавучання губної гармонії моторошно розносилось над попаленими дворищами (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 193); У нього всього й речей було - одна стара попалена рукавиця з овечої шкіри (Збан., Єдина, 1959, 62); Підсідає [Катерина] до дівчат та жінок-археологів, що розморено дообідують, червоніючи своїми попаленими хребтуватими спинами (Гончар, Тронка, 1963, 276).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | попалений | попалена | попалене | попалені |
Родовий | попаленого | попаленої | попаленого | попалених |
Давальний | попаленому | попаленій | попаленому | попаленим |
Знахідний | попалений, попаленого | попалену | попалене | попалені, попалених |
Орудний | попаленим | попаленою | попаленим | попаленими |
Місцевий | на/у попаленому, попаленім | на/у попаленій | на/у попаленому, попаленім | на/у попалених |