попасати
ПОПАСАТИ, аю, аєш і рідко ПОПАСУВАТИ, ую, уєш, розм. 1. перех. і без додатка. Те саме, що пасти. Подорож у ті часи відбувалась возом, треба було їхати цілу довгу днину, попасати (Коб., III, 1956, 555); До вечора чекали [козаки] в .. переліску, попасуючи розсідланих коней (Ле, Побратими, 1954, 41); Корови стояли у стійлах під очеретяним дахом, їх попасали в полі (Кучер, Трудна любов, 1960, 89); Коли треба, попасав нашу сиву таранкувату від старості кобилу; через неї не раз мене брала на глузи пастушня (Стельмах, Гуси-лебеді... 1964, 30).
@ Очима попасати - час від часу, іноді дивитися на кого-, що-небудь, спостерігати за кимсь, чимсь. Я часто вже крізь тин очима попасав, Який чудовий плід там .. скрізь понависав (Фр., XIII, 1954, 377).
2. неперех. Те саме, що пастися. - Ти ж траву толочиш, а не попасаєш, - не співав, а сердитим джмелем гудів Андрій (Вол., Дні.., 1958, 84); // перен., на чому. Мати дарову користь з чого-небудь; наживатися. [Бовт:] Скинемо, скинемо, кумо начальничко! Годі йому попасати на громадськім хлібу! (Фр., IX, 1952, 393); // перен., розм. Перебуваючи де-небудь, нічого не робити, гайнувати час. [Олексій:] То це ми отут, у цій халупі, цілі сутки попасатимем? [Микита:] Менш не можна (Кроп., V, 1959, 507); - Менший і досі в нижчих класах, бо все попасає в класах; вигнався аж до неба, а дурний, як треба, - не хоче вчитись! (Н.-Лев., І, 1956, 127).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попасаю | попасаємо |
2 особа | попасаєш | попасаєте |
3 особа | попасає | попасають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попасатиму | попасатимемо |
2 особа | попасатимеш | попасатимете |
3 особа | попасатиме | попасатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попасав | попасали |
Жіночий рід | попасала | |
Середній рід | попасало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попасаймо | |
2 особа | попасай | попасайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | попасаючи | |
Минулий час | попасавши |