попеня
ПОПЕНЯ, яти, с. , розм. 1. Дитина попа. Він проклинав у думках і попадю, і цю бісову кухню, і всіх попенят, яких мусила невільниця-Анничка і нагодувати вечерею, і помити за панством усі тарілки й склянки... (Козл., Ю. Крук, 1957, 471).
2. зневажл. Те саме, що піп. Дехто із співучасників Московського походу залишилися без нагороди.. Адже не з їхньої вини зрадливе боярство обрало на московський трон це попеня... (Тулуб, Людолови, І, 1957, 11).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | попеня | попенята |
Родовий | попеняти | попенят |
Давальний | попеняті | попенятам |
Знахідний | попеня | попенят |
Орудний | попеням | попенятами |
Місцевий | на/у попеняті | на/у попенятах |
Кличний | попеня | попенята |