попогасати
ПОПОГАСАТИ, аю, аєш, док., розм. Гасати тривалий час; погасати добре. - І чи раз же то траплялось, що сердешний сіромаха попогасає по городах, ухопить, як там кажуть, шилом патоки та, побачивши на власні очі, що чорт має в світі нічого путнього, покине жінку й дітей, вернеться в курінь (П. Куліш, Вибр., 1969, 96).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попогасаю | попогасаємо |
2 особа | попогасаєш | попогасаєте |
3 особа | попогасає | попогасають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попогасав | попогасали |
Жіночий рід | попогасала | |
Середній рід | попогасало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попогасаймо | |
2 особа | попогасай | попогасайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попогасавши |