попоробити
ПОПОРОБИТИ, роблю, робиш; мн. попороблять; док., розм. Працювати тривалий час. Ти ще молода дитина: тобі тільки дев'ятнадцятий пійшов. Ще годів п'ять попороби, тоді й сам порозумнішаєш (Барв., Опов.., 1902, 246); // Працювати якийсь час. - Спершу було важко жать, - оповідав батько, - здорово лоскотало в поясниці, а як попоробив тижнів зо два, то звик (Збірник про Кроп., 1955, 6).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попороблю | попоробимо |
2 особа | попоробиш | попоробите |
3 особа | попоробить | попороблять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попоробив | попоробили |
Жіночий рід | попоробила | |
Середній рід | попоробило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попоробімо | |
2 особа | попороби | попоробіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попоробивши |