попотягати
ПОПОТЯГАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Тягати багато разів, тривалий час; потягати багато. Ото попоходиш за плугом, попотягаєш чепіги, то й, зрозуміло, втома бере своє (Ковінька, Як мене купали... 1958, 30); Колись було, як попотягаєш косу з грабками, надвечір очі рогом лізуть (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 84); // Витягаючи, збирати що-небудь багато разів, тривалий час. Та й держалась же Конониха за те життя, як борона за траву! Держалась за «те», щоб.. або попотягати коноплі, аж піт пройме, або попопрясти, аж пучки попухнуть, а після пообідати юшку з ложкою олії (Григ., Вибр., 1959, 324).
2. перен., розм. Викликати багато разів у суд, прокуратуру і т. ін. для вияснення якої-небудь справи. - Воно наше було за дідів, за прадідів! - ..От іще нас перше попотягають по судах добре за ту дідівщину! (Л. Укр., III, 1952, 477); - Узяли внука сьогодні у чорну не знать за що?.. - Може, і не кінчиться ще сим. Ще, може, прийдеться і вас попотягати (Мирний, І, 1954, 288).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попотягаю | попотягаємо |
2 особа | попотягаєш | попотягаєте |
3 особа | попотягає | попотягають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попотягав | попотягали |
Жіночий рід | попотягала | |
Середній рід | попотягало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попотягаймо | |
2 особа | попотягай | попотягайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попотягавши |