поприкладати
ПОПРИКЛАДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Прикласти багато чого-небудь, у багатьох місцях. Поприкладала до чиряків печеної цибулі (Сл. Гр.); Гоїв його Гара-сим Савчук - ото був превеликий знахар! Зараз до ран ранника поприкладав,.. ну й за тиждень він здоровий був, - от що! (Гр., II, 1963, 486).
Поприкладати печатки - те саме, що Поставити печатку (в багатьох місцях, на багатьох документах і т. ін.) (див. поставити). Харитін позамикав хати ще й печатки поприкладав (Н.-Лев., III, 1956, 61); Поприкладати руку (руки) до чого - те саме, що Прикласти руку (руки) (про всіх або багатьох) (див. рука). - Та щоб до того «прошенія» всі поприкладали руки, геть усі, ціла громада (Коцюб., І, 1955, 114).
2. перев. у сполуч. із сл. назви, прізвиська і т. ін., розм. Вжити, вигадати стосовно кого-небудь. Тільки зачепи її, так разом як залящить [Настуся], затріщить, загомонить.. і таких прикладок поприклада, що й не додумаєшся, відкіля вона усього набралася (Кв.-Осн., II, 1956, 471).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поприкладаю | поприкладаємо |
2 особа | поприкладаєш | поприкладаєте |
3 особа | поприкладає | поприкладають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поприкладав | поприкладали |
Жіночий рід | поприкладала | |
Середній рід | поприкладало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поприкладаймо | |
2 особа | поприкладай | поприкладайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поприкладавши |