попрохати
ПОПРОХАТИ, аю, аєш, док. 1. перех., чого, про що і без додатка, також з інфін. або із спол. щоб. Звернутися до кого-небудь з проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що-небудь; попросити. Бачить Наум, що зовсім біда,.. побіг до сусіди, розбудив, попрохав її, щоб йшла швидше на поміч до Насті (Кв.-Осн., II, 1956, 82); Приходжу [на вигін] - і він там, стоїть, горіхи луска; попрохала я - дав і мені... (Мирний, І, 1954, 82); Він мав сьогодні їхати в город на ніч, та облишив, бо товариш із слободи попрохав на день коня (Гр., І, 1963, 410); Я попрохав поштаря їхати ступою (Коцюб., І, 1955, 252); Матвій уже не міг відповідати їм. Рана мучила його. Він попрохав одвезти його додому (Мик., II, 1957, 312); // тільки з інфін. Запропонувати, звеліти кому-небудь зробити, виконати щось.
Попрохати благословення в кого, заст.: а) звернутися до батьків з проханням дати дозвіл на шлюб із своїм обранцем (обранкою); б) звернутися до батьків із проханням дати дозвіл на якусь дію, схвалити певний намір і т. ін.; Попрохати дозволу в кого - звернутися до кого-небудь з проханням дозволити зробити щось, піти куди-небудь тощо; Попрохати пробачення (вибачення) в кого за що і без додатка - звернутися до кого-небудь з проханням дарувати якусь провину, вибачити. Пан писар зробив рукою та одягненими в ясні галанці ногами такий рух, наче хотів попрохати вибачення у громади, що така нечемна бумага справді існує в канцелярії примарії (Коцюб., І, 1955, 194); Коли вчителька, нарешті, порадила йому, як вихід, при зустрічі з Павлушею попрохати пробачення в нього.., Артем тільки похмурився й нічого не відповів (Головко, II, 1957, 252).
@ Попрохати руки чиєї - звернутися до батьків дівчини з проханням видати її заміж за того, хто просить; запропонувати дівчині (або жінці) стати дружиною того, хто просить; Попрохати слова - зголоситися на прилюдний виступ на зборах. Він попрохав слова й почав свою одвітну промову (Тич., III, 1957, 113).
2. неперех., за кого. Поклопотатися за кого-небудь.
3. перех. Запросити кого-небудь до себе в гості. Полагодивши, що треба було, пішов [Тихон] з синами і з батраками до церкви, найняв молебень, помоливсь богу і попрохав панотця до себе (Кв.-Осн., II, 1956, 132).
Попрохати до столу - запросити гостей сісти за стіл і пригоститися.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попрохаю | попрохаємо |
2 особа | попрохаєш | попрохаєте |
3 особа | попрохає | попрохають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попрохав | попрохали |
Жіночий рід | попрохала | |
Середній рід | попрохало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попрохаймо | |
2 особа | попрохай | попрохайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попрохавши |