попрямувати
ПОПРЯМУВАТИ, ую, уєш, док. Почати рухатися, пересуватися в якийсь бік, піти, вирушити в якому-небудь напрямку; попростувати. Лукина кинула відра на плечі й тихо попрямувала стежкою до хати (Н.-Лев., III, 1956, 328); Зійшовши на берег, ми попрямували вгору вузькими вуличками крізь хаос поруйнованих будинків (Гончар, Новели, 1954, 42); Пароплав попрямував далі на схід (Видатні вітч. географи.., 1954, 100); // Піти безпосередньо за ким-, чим-небудь. Полк поворот проминув і попрямував слідом за комітетом (Смолич, Мир.., 1958, 361); Степан, мов розкуйовджений горобець, неохоче, косуючи [косячи] оком на Данькове обійстя, попрямував за Мірошниченком (Стельмах, II, 1962, 13).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попрямую | попрямуємо |
2 особа | попрямуєш | попрямуєте |
3 особа | попрямує | попрямують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попрямував | попрямували |
Жіночий рід | попрямувала | |
Середній рід | попрямувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попрямуймо | |
2 особа | попрямуй | попрямуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попрямувавши |