попрікати
ПОПРІКАТИ, аю, аєш, недок., ПОПРІКНУТИ, ну, неш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що докоряти. Він робив, коли можна було робити... Ніхто не має права... так, так, ніхто не має права його попрікнути... (Коцюб., II, 1955, 221); Завжди їй отак, не той, то інший попрікне. Тобі, мовляв, нічого - відмінниця, медаль одержиш, а з таким ключем можна які завгодно двері відкрити (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 5); // чим. Ставити що-небудь у докір комусь. [Семен:] Слухай же! Поки там що вдіємо, зоставайся ти у мене!.. [Микита(мов опечений) :] У тебе? Щоб ти щодня попрікав мене шматком хліба! (Кроп., І, 1958, 115); // Нагадувати комусь про його давні провини. - Хто б смів Лиса попрікнути, Лапою його діткнути.., Тому цар язик із рота Вирізати повелить (Фр., XII, 1953, 48).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попрікаю | попрікаємо |
2 особа | попрікаєш | попрікаєте |
3 особа | попрікає | попрікають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попрікатиму | попрікатимемо |
2 особа | попрікатимеш | попрікатимете |
3 особа | попрікатиме | попрікатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попрікав | попрікали |
Жіночий рід | попрікала | |
Середній рід | попрікало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попрікаймо | |
2 особа | попрікай | попрікайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | попрікаючи | |
Минулий час | попрікавши |