порадонька
ПОРАДОНЬКА, и, ж. Пестл. до порада. - Брати мої, діти! Дайте мені порадоньку, Що будем робити? (Шевч., І, 1963, 44); Ой тяжко сироті на світі пробувати! Нікому вірної порадоньки дати! (Кост., І, 1967, 62); Хмелина пісеньку таку Приспівує дубку: «Здоров, козаченьку-дубочку, Порадонько моя!» (Гл., Вибр., 1951, 144).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | порадонька | порадоньки |
Родовий | порадоньки | порадоньок |
Давальний | порадоньці | порадонькам |
Знахідний | порадоньку | порадоньки |
Орудний | порадонькою | порадоньками |
Місцевий | на/у порадоньці | на/у порадоньках |
Кличний | порадонько | порадоньки |