поранення
ПОРАНЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. поранити 1. Донченко детально розпитував про обставини його поранення, про те, хто і як допоміг йому (Донч., VI, 1957, 628); Наче недавно лежав він так само в госпіталі після поранення на фронті (Цюпа, Назустріч.., 1958, 363).
2. Рана. Куля влучила в стегно, не зачепивши кістки. Поранення було легке (Руд., Остання шабля, 1959, 201).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поранення | поранення |
Родовий | поранення | поранень |
Давальний | пораненню | пораненням |
Знахідний | поранення | поранення |
Орудний | пораненням | пораненнями |
Місцевий | на/у пораненні | на/у пораненнях |
Кличний | поранення | поранення |