порозбиваний
ПОРОЗБИВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до порозбивати. - Ти не дбаєш за дім божий. В тебе дзвони порозбивані, церква стара,.. - казав сердито в олтарі архієрей на всю церкву (Н.-Лев., III, 1956, 194); На тому.. тижневі зроблено десять нових корит, а де вони тепер? Порозбивані лежать, бо ніхто за ними не дивиться (Тют., Вир, 1964, 34); Волосся з голів летіло, наче пір'я; з порозбиваних носів потекла кров на білі сорочки (Н.-Лев., І, 1956, 418).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | порозбиваний | порозбивана | порозбиване | порозбивані |
Родовий | порозбиваного | порозбиваної | порозбиваного | порозбиваних |
Давальний | порозбиваному | порозбиваній | порозбиваному | порозбиваним |
Знахідний | порозбиваний, порозбиваного | порозбивану | порозбиване | порозбивані, порозбиваних |
Орудний | порозбиваним | порозбиваною | порозбиваним | порозбиваними |
Місцевий | на/у порозбиваному, порозбиванім | на/у порозбиваній | на/у порозбиваному, порозбиванім | на/у порозбиваних |