порозгублювати
ПОРОЗГУБЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. 1. Розгубити все або багато чого-небудь. - Нам треба вівчаря старого, щоб овець не порозгублював (Мирний, II, 1954, 67); Поки донесеш, то все порозгублюєш (Сл. Гр.); * Образно. Щасливий той, хто мав надію, Стояв при танку й тягачі, Любив і літа молодії Не порозгублював вночі (Мал., Поеми, 1948, 181).
2. Втратити всіх або багатьох; залишитися без усіх або багатьох. Забула, закинула все, порозгублювала подруг (Коз., Листи.., 1967, 118).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порозгублюю | порозгублюємо |
2 особа | порозгублюєш | порозгублюєте |
3 особа | порозгублює | порозгублюють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | порозгублював | порозгублювали |
Жіночий рід | порозгублювала | |
Середній рід | порозгублювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порозгублюймо | |
2 особа | порозгублюй | порозгублюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | порозгублювавши |