пороснути
ПОРОСНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. Розірвавшись, одірвавшись, випавши, посипатися, розсипатися по поверхні чого-небудь. Бублики з торби пороснули по сходах (Н.-Лев., IV, 1956, 300); Хіп! за добре намисто. Намисто пороснуло з шиї додолу (Мирний, І, 1949, 344); Тріснула сорочка, квасолею пороснули на долівку гудзики (Тют., Вир, 1964, 217).
2. перев. чим. З силою кинути, бризнути, сипнути і т. ін. Вітер усе збільшувався і нараз пороснув густим дощем (Епік, Тв., 1958, 304); // безос. Навіть сам Пелехатий [вовк] трохи розгубився, коли йому межи очі пороснуло дивним полум'ям (Загреб., Шепіт, 1966, 12).
3. перен. Зірвавшись з місця, швидко побігти, розбігтися в різні боки (про багатьох). Тут саме показався на порозі учитель. Усі пороснули по місцях (Мирний, І, 1954, 328); Першокласники горохом пороснули до виходу (Добр., Ол. солдатики, 1961, 63).
4. З силою, раптово линути (про дощ). Він вийшов на рундук. Дощ пороснув йому у гаряче лице - густий та холодний (Мирний, II, 1954, 225); Дощ як поросне... Справжнісінький проливень (Вирган, В розп. літа, 1959, 286).
5. перен., рідко. Шпарко заговорити, закричати; заторохтіти, зацокотіти. - Чого ж я подла [підла]? .. - Ще не подла? ще не подла? - пороснула пані на всю кухню. - До паничів ходити?! (Мирний, III, 1954, 252).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поросну | пороснемо |
2 особа | пороснеш | пороснете |
3 особа | поросне | пороснуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пороснув | пороснули |
Жіночий рід | пороснула | |
Середній рід | пороснуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пороснімо | |
2 особа | поросни | поросніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пороснувши |