порубіжний
ПОРУБІЖНИЙ, а, е. Прикордонний. Російський уряд створював в порубіжних з Україною містах спеціальні двори для приїжджих українських купців і торгових людей (Іст. УРСР, І, 1953, 216); На заході червенська земля доходила до польських рубежів або сягала до р. Вепр, можливо, навіть, до р. Пор, бо тут саме в той час зростає значний порубіжний град Сутейськ (Укр. іст. ж., 6, 1960, 60).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | порубіжний | порубіжна | порубіжне | порубіжні |
Родовий | порубіжного | порубіжної | порубіжного | порубіжних |
Давальний | порубіжному | порубіжній | порубіжному | порубіжним |
Знахідний | порубіжний, порубіжного | порубіжну | порубіжне | порубіжні, порубіжних |
Орудний | порубіжним | порубіжною | порубіжним | порубіжними |
Місцевий | на/у порубіжному, порубіжнім | на/у порубіжній | на/у порубіжному, порубіжнім | на/у порубіжних |