посердити
ПОСЕРДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Сердити кого-небудь, викликати в когось роздратування якийсь час. Мені хотілось її посердити, і я розповів про щойно баченого білявого юнака в обіймах кістлявої смерті (Панч, В дорозі, 1959, 207).
2. кого з ким, розм. Те саме, що посварити. Знав він про всі хатні пльотки [плітки], де про що і про кого говорилось, переносив усе те далі, посердив не одну сім'ю з другою (Н.-Лев., І, 1956, 141).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посерджу | посердимо |
2 особа | посердиш | посердите |
3 особа | посердить | посердять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посердив | посердили |
Жіночий рід | посердила | |
Середній рід | посердило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посердьмо | |
2 особа | посердь | посердьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посердивши |