посердитися
ПОСЕРДИТИСЯ, джуся, дишся, док. 1. Сердитися якийсь час. Генеральша була не з тих, що посердяться та й забудуть (Мирний, II, 1954, 102); Боженко не любив довго сердитись на Савку, тому, трохи посердившись, він зразу пом'якшав і перейшов на лагідний батьківський тон (Довж., І, 1958, 200).
2. з ким, розм. Те саме, що посваритися. Не годиться їсти одною ложкою удвох, щоб не посердиться (Чуб., І, 1872, 108); Карпо й Мотря посердилися з Лавріном та з Кайдашихою і перестали заходити до їх у хату (Н.-Лев., II, 1956, 357); - Ти чогось наче зобидилась? Чи не з чоловіком посердилась! - вкрадливо ловить [Терентій] погляд жінки (Стельмах, Хліб.., 1959, 318).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посерджуся | посердимося |
2 особа | посердишся | посердитеся |
3 особа | посердиться | посердяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посердився | посердилися |
Жіночий рід | посердилася | |
Середній рід | посердилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посердьмося | |
2 особа | посердься | посердьтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посердившись |