посклити
ПОСКЛИТИ і ПОШКЛИТИ, лю, лиш, док., перех. 1. Вставити шибки (у вікна, рами тощо). - Посклити вікна треба б. - То посклім! (Вирган, В розп. літа, 1959, 217); У райкомі на Подолі Вікна не пошклять... (Дума про О. Нечая, 1938, 18).
2. перен. Покрити тонким шаром багато чого-небудь (про лід). Не одна б козача душа попрощалася з білим тілом, коли б не пошклила валів ожеледиця (Стар., Облога.., 1961, 36).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посклю | посклимо |
2 особа | посклиш | посклите |
3 особа | посклить | посклять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посклив | посклили |
Жіночий рід | посклила | |
Середній рід | посклило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посклімо | |
2 особа | поскли | поскліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поскливши |