послинений
ПОСЛИНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до послинити. Кров вони [поранені] зуміли самі зупинити, затоптавши виразки послиненою землею (Панч, Гомон. Україна, 1954, 348); Взимку він годинами міг сидіти й дивитися, як крутиться колесо прядки, як в'ється нитка з-під послинених бабусиних пальців (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 37).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | послинений | послинена | послинене | послинені |
Родовий | послиненого | послиненої | послиненого | послинених |
Давальний | послиненому | послиненій | послиненому | послиненим |
Знахідний | послинений, послиненого | послинену | послинене | послинені, послинених |
Орудний | послиненим | послиненою | послиненим | послиненими |
Місцевий | на/у послиненому, послиненім | на/у послиненій | на/у послиненому, послиненім | на/у послинених |