послужливість
ПОСЛУЖЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. послужливий. Його.. тонке усміхнене обличчя виявляло послужливість (Добр., Очак. розмир, 1965, 7); // Чемність, люб'язність. Севочка самовіддано і мало не побожно всюди носив за нею чемоданчик. Усім така послужливість здавалась кумедною, але Севочка не звертав на те уваги (Собко, Стадіон, 1954, 150); // Догідливість, запобігливість. Опиняюся в номері і кілька хвилин відпочиваю і від спеки, і від якоїсь рабської послужливості служителів готелю (Минко, Намасте.., 1957, 15).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | послужливість | послужливості |
Родовий | послужливості, послужливости | послужливостей |
Давальний | послужливості | послужливостям |
Знахідний | послужливість | послужливості |
Орудний | послужливістю | послужливостями |
Місцевий | на/у послужливості | на/у послужливостях |
Кличний | послужливосте | послужливості |