послушність
ПОСЛУШНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. послушний; слухняність, покора. З семи років хлопчиків [спартанських] віддавали до державних шкіл. Вони жили в казармах і ділились на загони. Читати й писати їх майже не вчили. Головну увагу звертали на послушність, розвиток сили, спритності та витривалості (Іст. стар. світу, 1957, 91).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | послушність | послушності |
Родовий | послушності, послушности | послушностей |
Давальний | послушності | послушностям |
Знахідний | послушність | послушності |
Орудний | послушністю | послушностями |
Місцевий | на/у послушності | на/у послушностях |
Кличний | послушносте | послушності |