посмикування
ПОСМИКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. посмикувати 1 і посмикуватися. Від лікарні котилась підвода. Збоку чвалав вайлуватий Софрон, сердито посмикував за віжки. Певно, те посмикування не мало ніякого впливу на Гнідка, бо він з незалежним і байдужим виглядом, ніби то не його запрягли у воза, а когось іншого, переставляв ногу за ногою (Збан., Малин. дзвін, 1958, 74); Доцент зблід, відступив од вікна. І Клара, й Лариса помітили нервове посмикування його щік (Руд., Остання шабля, 1959, 109).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | посмикування | посмикування |
Родовий | посмикування | посмикувань |
Давальний | посмикуванню | посмикуванням |
Знахідний | посмикування | посмикування |
Орудний | посмикуванням | посмикуваннями |
Місцевий | на/у посмикуванні | на/у посмикуваннях |
Кличний | посмикування | посмикування |