посмутніти
ПОСМУТНІТИ, ію, ієш, док. 1. Стати смутним; засмутитися. Чого мила посмутніла - Чи жаль коню вівса-сіна, Чи козаку меду-вина? (Укр.. лір. пісні, 1958, 238); Ярина знов було трохи посмутніла (Л. Укр., III, 1952, 737); - Матір мою давно бачила? - Ганна раптом посмутніла, поникла головою (Гончар, II, 1959, 257); // Набути сумного виразу (про очі, погляд, обличчя). В теплиці між квітами скрізь походжає Гурток панночок і панів. Дівчина кругом погляда, уважає, І погляд її посмутнів (Л. Укр., І, 1951, 45); Раптом обличчя і в мами, і в бабусі посмутніли (Ів., Таємниця, 1959, 130).
2. перев. безос., перен. Стати похмурим, перестати тішити, радувати (про навколишнє середовище, природні умови тощо). Катря аж за ворота випроводила їх поглядом у вікно. Потім оглянулась на хату - посмутніло в ній (Головко, II, 1957, 294); Всі свої, близькі стали далекими, чужими, - все довкола неї посмутніло, залилося тяжким смутком (Кобр., Вибр., 1954, 209); Як посмутніла сива далина, на деревах багряні й жовті плями... (Сос., Щастя.., 1962, 211).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посмутнію | посмутніємо |
2 особа | посмутнієш | посмутнієте |
3 особа | посмутніє | посмутніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посмутнів | посмутніли |
Жіночий рід | посмутніла | |
Середній рід | посмутніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посмутніймо | |
2 особа | посмутній | посмутнійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посмутнівши |