постання
ПОСТАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. постати1. Адже Україна ще віддавна, з часу постання життя на євразійському суходолі, була місцем схрещення шляхів не лише з варягів у греки, а й з германців, романців та саксів у монголи, турки та інди (Смолич, Мир.., 1958, 99); Поряд з відмиранням або зниканням з пожовтневої мови певного числа лексичних елементів дожовтневого часу, в ній виникло багато нових слів, постання яких у мові зв'язане з новими явищами в пореволюційному житті, в найрізніших ділянках соціалістичного будівництва (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 36); Особливо постання періодичних видавництв, журналів з літературно-науковими цілями та газет із літературними претензіями причиняється багато до розвою перекладаної [перекладної] літератури (Фр., XVI, 1955, 398).
2. Походження. Питань походження української мови, власне, кілька. Перше стосується постання української літературної мови (Пит. походж. укр. мови, 1956, 5).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | постання | постання |
Родовий | постання | постань |
Давальний | постанню | постанням |
Знахідний | постання | постання |
Орудний | постанням | постаннями |
Місцевий | на/у постанні | на/у постаннях |
Кличний | постання | постання |