постаріти
ПОСТАРІТИ, арію, арієш, док. 1. Док. до старіти. Перемінився Порох з того часу, як його бачив Чіпка; постарів, захирів, опав (Мирний, І, 1949, 386); На десять років постарів він за ці два місяці (Тулуб, В степу.., 1964, 29); - А що сталось? - не може втримати своєї цікавості Михей. - Постарієте, як усе будете знати, - похитує головою Степка (Зар., На.. світі, 1967, 21); Та як же вона [хата] змінилася, постаріла, похилилась! (Мирний, І, 1954, 89); *У порівн. Не можна було його впізнати - йшов він стомленою ходою, немов постарів за один день (Донч., Дочка, 1950, 205).
2. перен., рідко. Відстати від сучасності; стати невідповідним сучасним вимогам. - Так, по-твоєму, я дурень? - Ні, не дурень ви, тату, а просто постаріли, - сміливо відповів Василь, з посмішкою дивлячись батькові в очі (Довж., І, 1958, 73); // Утратити свіжість, гостроту вияву (перев. про почуття). Постаріє й згине дівоча любов (Ю. Янов., II, 1958, 147).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постарію | постаріємо |
2 особа | постарієш | постарієте |
3 особа | постаріє | постаріють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | постарів | постаріли |
Жіночий рід | постаріла | |
Середній рід | постаріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постаріймо | |
2 особа | постарій | постарійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | постарівши |