постраждати
ПОСТРАЖДАТИ, аю, аєш, док. 1. Зазнати страждання, неприємностей, матеріальних збитків, фізичної травми тощо. [Люцій:] Нехай Руфін про себе думає та про дружину, - вони ж і так за всіх нас постраждали (Л. Укр., II, 1951, 469); - Пан Бжеський теж постраждав від примх фортуни в тому поході (Тулуб, Людолови, І, 1957, 11); Гошка постраждав найбільше, хоч бився, як леопард. Він стояв увесь подряпаний і хлюскав носом, галіфе порвані, від сорочки одне рам'я (Тют., Вир, 1964, 413); // перев. за що. Зазнати переслідування уряду, репресій за свої погляди, діяльність тощо. Не тільки ореол борця, що постраждав за свої переконання, а й чарівність Шевченка як людини і геніального поета приваблювала до нього цвіт столичної інтелігенції (Слово про Кобзаря, 1961, 133); Серед повітових керівників він займав помітне місце, як тямущий, освічений радслужбовець, до того ж з непоганою біографією людини, котра колись постраждала від самодержавства за революційну діяльність (Речм., Весн. грози, 1961, 110); Постраждати за правду.
2. Зазнати ушкодження внаслідок чого-небудь. Стародавній фонтан постраждав мало, але він з тої ночі засох (Коцюб., II, 1955, 403); Половина солдатів відморозила носи, вуха й щоки, але значно більше постраждали у всіх ноги; на них відкрилися гнійні рани (Тулуб, В степу.., 1964, 186).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постраждаю | постраждаємо |
2 особа | постраждаєш | постраждаєте |
3 особа | постраждає | постраждають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | постраждав | постраждали |
Жіночий рід | постраждала | |
Середній рід | постраждало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постраждаймо | |
2 особа | постраждай | постраждайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | постраждавши |