постривати
ПОСТРИВАТИ, аю, аєш, док. 1. Почекати. - Постій, чумак, постривай, Шляху в людей розпитай, Гей-гей, чи не заблудивсь? (Нар. лірика, 1956, 70); Петро мій після обід хотів іти додому, так Кирило Тур придержав його да й каже: - Постривай, брате, і я поїду (П. Куліш, Вибр., 1969, 149); [Перелесник:] Постривай хвилину! Я без тебе гину! (Л. Укр., III, 1952, 208).
2. тільки наказ. сп. Уживається як застереження, щоб втримати кого-небудь від небажаних, нерозсудливих дій, вчинків, або як прохання перестати робити чи говорити що-небудь. [Одарка:] Е, ні-ні, постривай, парубче! Рукам волі не давай!.. (Кроп., І, 1958, 60); - Постривай, постривай, Гнате! Іч, який ти гарячковитий! Прямо вогонь без диму (Стельмах, І, 1962, 415); // Виражає заперечення, незгоду з ким-, чим-небудь. - Як ти думаєш? Чия візьме? - А чия ж, як не Івана Мартиновича! - Е, постривай лиш! (П. Куліш, Вибр., 1969, 164); - Але ж ви, діду, таки щось заробляли? - Постривай-бо, не сунься поперед батька в пекло! Заробляли... (Н.-Лев., І, 1956, 56); // Уживається як нахваляння, погроза. - Постривай же, ось я тобі!.. (Шевч., І, 1963, 159); [Горпина (соваючи кулак під самий ніс Оленці ) :] Постривай же ти, погана дівчино! Я тобі дома обірву оті патли на голові! (Н.-Лев., II, 1956, 493).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постриваю | постриваємо |
2 особа | постриваєш | постриваєте |
3 особа | постриває | постривають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | постривав | постривали |
Жіночий рід | постривала | |
Середній рід | постривало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постриваймо | |
2 особа | постривай | постривайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | постривавши |