постягуваний
ПОСТЯГУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до постягувати. Допитували звідусіль постягуваних свідків; Постягувані з горища мішки.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | постягуваний | постягувана | постягуване | постягувані |
Родовий | постягуваного | постягуваної | постягуваного | постягуваних |
Давальний | постягуваному | постягуваній | постягуваному | постягуваним |
Знахідний | постягуваний, постягуваного | постягувану | постягуване | постягувані, постягуваних |
Орудний | постягуваним | постягуваною | постягуваним | постягуваними |
Місцевий | на/у постягуваному, постягуванім | на/у постягуваній | на/у постягуваному, постягуванім | на/у постягуваних |