посупитися
ПОСУПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. посупляться; док. 1. Надати своєму обличчю похмурого, незадоволеного або сумного виразу. То аж посупиться Денис, та аж з серцем скаже: - Чого ти за другим приглядаєшся? (Кв.-Осн., II, 1956, 405).
2. Схилити голову; похнюпитися. Удівонька молода, червона, як ягода, да ще й така, як ти, - червоний та гурочковий очіпок носить, щоб далеко манячив, а ти поникла, як в'яла трава, ходиш, посупившись, наче віку дожила і все дороге втратила (Барв., Опов.., 1902, 521).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посуплюся | посупимося |
2 особа | посупишся | посупитеся |
3 особа | посупиться | посупляться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посупився | посупилися |
Жіночий рід | посупилася | |
Середній рід | посупилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посупмося | |
2 особа | посупся | посуптеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посупившись |