потемки
ПОТЕМКИ1, ів, мн., розм. Пітьма, темрява. Увага його розбіглася на околичні предмети, що з наставаннєм [наставанням] дня звільна виринали з нічних потемків (Фр., II, 1950, 158); В тиші потемків байдуже тринькав цвіркун (Козл., Весн. шум, 1952, 103).
У (в) потемках - без світла, в темряві, поночі. - Ну, на черевах лізуть [борсуки] у потемках і так, чуєш, гризуть [кукурудзу], так ламають, аж кров мені капає з серця (Козл., Ю. Крук, 1957, 400); У потемках засідлав [Тимко] коня, виїхав з двору (Тют., Вир, 1964, 354); Ішли [Маруся з Оришкою], близько притулившися одна до другої, в нічних потемках (Хотк., II, 1966, 30).
ПОТЕМКИ2, присл. Без світла, в темряві; поночі. [Люнця:] Ох, боже, як пригадаю минуле життя, то здається мені, що я йшла все потемки, немов льохом, просто-просто, не бачучи, кудою і куди (Фр., IX, 1952, 433); Мати вже спала, як Зінько з Гаїнкою вернулися додому.. Гаїнка потемки познаходила в хаті вечерю, винесла, і вони сіли вечеряти на призьбі (Гр., II, 1963, 346); [Коляндра:] Тягніть її до старої гарбарні, Хай потемки посидить до зорі (Коч., Свіч. весілля, 1944, 35).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | потемки | |
Родовий | потемків | |
Давальний | потемкам | |
Знахідний | потемки | |
Орудний | потемками | |
Місцевий | на/у потемках | |
Кличний | потемки |
потемок
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | потемок | потемки |
Родовий | потемку | потемків |
Давальний | потемкові, потемку | потемкам |
Знахідний | потемок | потемки |
Орудний | потемком | потемками |
Місцевий | на/у потемку | на/у потемках |
Кличний | потемку | потемки |