потеплішати
ПОТЕПЛІШАТИ, ає, док. 1. перев. безос. Стати теплішим (про погоду, клімат). Надворі потеплішає, то й хата порозумнішає (Укр.. присл.., 1963, 25); Надворі стихло й потеплішало; тихий вітер ледве шелестів сухим вишневим листом (Н.-Лев., І, 1956, 99); Він обіцяв узяти мене з собою на паровоз, як потеплішає (Сміл., Сашко, 1957, 18); Роса вже впала, ніч потеплішала, і він міг, не боячись, іти гуляти (Собко, Скеля.., 1961, 103).
2. перен. Набрати привітнішого, лагіднішого, ласкавішого виразу, втратити суворість (перев. про очі, погляд і т. ін.). - Яків?! Ви що тут поробляєте, хлопче? - спитав він здивовано; очі його потеплішали (Вол., Наддн. висоти, 1953, 29); - Увесь вік одбивався [рибалка] ним [веслом] од злиднів, бився з нуждою і навіть на коня стягнувся, - потеплішав погляд (Стельмах, II, 1962, 213); Обличчя Савченка несподівано потеплішало. Здавалось, ніби він згадав щось дуже хороше (Собко, Запорука.., 1952,86); // Стати лагіднішим, ласкавішим. Голос його потеплішав.
Потеплішало на серці (на душі) в кого, безос. - хтось відчув душевну теплоту, радість. Потеплішало трохи на серці Тараса Григоровича при думці, що скрізь є добрі люди (Тулуб, В степу.., 1964, 79); На душі [у Надії] потеплішало, і все довкола набрало вже призабутої товариської святковості (Баш, На.. дорозі, 1967, 48).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потеплішаю | потеплішаємо |
2 особа | потеплішаєш | потеплішаєте |
3 особа | потеплішає | потеплішають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потеплішав | потеплішали |
Жіночий рід | потеплішала | |
Середній рід | потеплішало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потеплішаймо | |
2 особа | потеплішай | потеплішайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потеплішавши |