потовкти
ПОТОВКТИ, вчу, вчеш, док., перех. 1. Розтовкти, подрібнити все або багато чого-небудь. [Яциха:] Гостювала в свата, Отам його хата!.. Ось і просо потовкла І дочку там пропила!.. (Кроп., II, 1958, 85).
2. Розбити вщент усе або багато чого-небудь. Барильця, пляшечки, носатку, Сулії, тикви, баклажки, Все висушили [троянці] без остатку, Посуду потовкли в шматки (Котл., І, 1952, 168); Штир дзвенів, але бодай вони знайшли що-небудь. Каміння, цеглу. Тільки в одному місці вигребли з глею якісь дивовижні черепки. Допіру це була посудина, але вони потовкли її штирем (Мушк., Серце.., 1962, 62).
@ Потовкти на пшоно - розбити вщент, знищити. А тут ще ліс почали німці [фашисти] прострілювати. Намацають нас, як забаримось. Потовчуть стоячий танк на пшоно (Ю. Янов., І, 1954, 55).
3. Нанести пошкодження кому-, чому-небудь, пошкодити щось у багатьох місцях. Хоч колесо не зломилось, але зате панотець потовк собі праву ногу (Март., Забобон, 1950, 3); Старший син Гаврило -..здоровань, на одну ногу кульгавий (як був ще пастушком - бугай ногу потовк) (Тют., Вир, 1964, 6).
4. розм. Дуже побити когось. - Геть мене потовк [чоловік], місця живого нема, - скрізь синяки... (Коцюб., І, 1955,437); Павла в економії потовкли, пом'яли, поламали (Горд., Чужу ниву.., 1956, 168).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потовчу | потовчемо |
2 особа | потовчеш | потовчете |
3 особа | потовче | потовчуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потовк | потовкли |
Жіночий рід | потовкла | |
Середній рід | потовкло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потовчімо | |
2 особа | потовчи | потовчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потовкши |