поточитися
ПОТОЧИТИСЯ 1 див. поточуватися.
ПОТОЧИТИСЯ2, точуся, точишся, док., розм. Швидко попрямувати, кинутися кудись, звідкись. От у такі сливки ускочили наші старости! Піймали облизня - не знаю! Поточилися з хати, не озираючись (Кв.-Осн., II, 1956, 443); - Еге! - закричав отаман. - Се крамарів тесть! Бийте його, кабанячу тушу! - Тут деякі поточились до Череваня, і, може б, там йому й капут був (П. Куліш, Вибр., 1969, 169); І - наче сомнамбула в трансі - Петлюра поточився за трамваєм, скочив на приступку і ввійшов у вагон (Смолич, Мир.., 1958, 244).
ПОТОЧИТИСЯ3, точиться, розм. Док. до точитися2. А де тепер наш Черемуш Глибокий ся точить, Там мусить кров поточитись, Панове-молодці! (Федьк., І, 1960, 204); Розмова поточилася рівніше (Ірчан, II, 1958, 257).
ПОТОЧИТИСЯ4, точиться, док., діал. Покотитися. Біленька звізда на небі закрутилася, та й поточилася, та й упала на дорогу і в порох згасла (Черемш., Тв., 1960, 254).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поточуся | поточимося |
2 особа | поточишся | поточитеся |
3 особа | поточиться | поточаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поточився | поточилися |
Жіночий рід | поточилася | |
Середній рід | поточилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поточімося | |
2 особа | поточись | поточіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поточившись |