потурач
ПОТУРАЧ, а, ч. , рідко. Те саме, що потуральник.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | потурач | потурачі |
Родовий | потурача | потурачів |
Давальний | потурачеві, потурачу | потурачам |
Знахідний | потурача | потурачів |
Орудний | потурачем | потурачами |
Місцевий | на/у потурачі, потурачу, потурачеві | на/у потурачах |
Кличний | потурачу | потурачі |