потурбувати
ПОТУРБУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Викликати в кого-небудь неспокій, хвилювання; занепокоїти, стривожити. - Доню! запричастимо тебе!.. - Я сього хотіла прохати... та боялась вас потурбувати... - ледве промовила сеє Маруся (Кв.-Осн., II, 1956, 85); [Семпроній (збентежений до Люція) :] Чим я їх образив? [Люцій:] Се довго поясняти... Річ видима, що я потурбував тебе даремне. Пробач (Л. Укр., II, 1951, 477).
2. Порушити чий-небудь відпочинок, відірвати від якихось занять. Знов на порозі рожевенька дівчинка. - Я вас не потурбую? - питає. - Ні, - кажу (Вовчок, І, 1955, 375); Вона напевне знала, що він працює, але все-таки наважилася потурбувати свого статечного приятеля (Ільч., Серце жде, 1939, 142); - Ми живемо при батькові, а він у нас дуже сердитий. Спати лягає рано, а коли вляжеться, не потурбуй (Збан., Малин. дзвін, 1958, 44).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потурбую | потурбуємо |
2 особа | потурбуєш | потурбуєте |
3 особа | потурбує | потурбують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потурбував | потурбували |
Жіночий рід | потурбувала | |
Середній рід | потурбувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потурбуймо | |
2 особа | потурбуй | потурбуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потурбувавши |