потушити
ПОТУШИТИ, тушу, тушиш, док., перех. Те саме, що погасити. Огня огнем не потушиш, а шукай води (Номис, 1864, № 3301); Христя потушила світло й вийшла на сінешній рундук (Мирний, III, 1954, 150); Він потушив об долоню недокурок (Головко, II, 1957, 202); * Образно. - Служить вам рад малахаями, Різками, кнуттям і киями, Щоб жар воєнний потушить (Котл., І, 1952, 185); // перен. Послабити силу вияву чого-небудь. Ще трохи - і ви загасите нестямную згагу, потушите пекучу печію... (Мирний, IV, 1955, 313); Маша.. дмухнула на мене збоку, наче бажаючи потушити мою температуру (Ю. Янов., II, 1954, 73).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потушу | потушимо |
2 особа | потушиш | потушите |
3 особа | потушить | потушать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потушив | потушили |
Жіночий рід | потушила | |
Середній рід | потушило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потушімо | |
2 особа | потуши | потушіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потушивши |