потіснити
ПОТІСНИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Змусити посунутися, відсунутися. * Образно. Клуб у їхньому селі - новий. Він би без сорому став поруч міських, а деякі й потіснив би високим цегляним плечем (Мушк., Серце.., 1962, 55); // Примусити відступити, відійти кудись. Павло сів відпочити і пригадав, як колись він ніс цією стежкою консервовану кров, а ворог саме пішов в атаку й потіснив матросів до скелі (Кучер, Голод, 1961, 440).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потісню | потіснимо |
2 особа | потісниш | потісните |
3 особа | потіснить | потіснять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потіснив | потіснили |
Жіночий рід | потіснила | |
Середній рід | потіснило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потіснімо | |
2 особа | потісни | потісніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потіснивши |