пофоркувати
ПОФОРКУВАТИ, ую, уєш, недок. Форкати час від часу. Кінь тихенько пофоркував, мотав головою, нетерпляче переступаючи з ноги на ногу (Дім., І будуть люди, 1964, 310); Ліси, густо обсідаючи плечі гір, піднімалися вгору, і машини пофоркували в їх глибині, мов казкова дичина (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 29).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пофоркую | пофоркуємо |
2 особа | пофоркуєш | пофоркуєте |
3 особа | пофоркує | пофоркують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пофоркуватиму | пофоркуватимемо |
2 особа | пофоркуватимеш | пофоркуватимете |
3 особа | пофоркуватиме | пофоркуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пофоркував | пофоркували |
Жіночий рід | пофоркувала | |
Середній рід | пофоркувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пофоркуймо | |
2 особа | пофоркуй | пофоркуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пофоркуючи | |
Минулий час | пофоркувавши |