похвальний
ПОХВАЛЬНИЙ, а, е. 1. Який заслуговує похвали, гідний схвалення. Обов'язки чемності вимагали [від Наливайка] говорити компліменти господареві, що має такий похвальний смак у малярстві (Ле, Наливайко, 1957, 30).
2. Який містить у собі похвалу, схвалення кого-, чого-небудь. Іул, Енеїв як наслідник, Похвальну рацію сказав (Котл., І, 1952, 223); Найменший шум, найменша, хоч би й похвальна, увага старої матушки просто його розлючували (Коцюб., І, 1955, 323); Я стільки чув похвальних слів про Київ, Такі захоплені чув голоси! (Рильський, III, 1961, 306).
Похвальний лист; Похвальна грамота; Похвальне свідоцтво - письмове свідчення чиїх-небудь успіхів у чомусь. Одержавши похвальний лист з рук учителя, заплакав він, як дитина, схилившись на лаву (Вас., І, 1959, 182); А син вже в галстуці червонім.. І вже - в посріблені ікони Похвальні грамоти засклив (Гірник, Сонце.., 1958, 187); [Юлія:] Учитель він прекрасний, усюди похвальні свідоцтва мав (Фр., IX, 1952, 166).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | похвальний | похвальна | похвальне | похвальні |
Родовий | похвального | похвальної | похвального | похвальних |
Давальний | похвальному | похвальній | похвальному | похвальним |
Знахідний | похвальний, похвального | похвальну | похвальне | похвальні, похвальних |
Орудний | похвальним | похвальною | похвальним | похвальними |
Місцевий | на/у похвальному, похвальнім | на/у похвальній | на/у похвальному, похвальнім | на/у похвальних |