похваляння
ПОХВАЛЯННЯ, я, с. Дія за знач. похваляти і похвалятися 1, 2. - О, коли б ти могла пізнать, яке гірке це почування увесь свій вік, без поділяння, і раювати, і страждать, за зло та за добро не ждать ні нагород, ні похваляння (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 195); На всі ті хвастощі і похваляння свого товариства Богун лише поблажливо усміхався (Кач., II, 1958, 473); // Висловлювання, що містять схвалення, хвастощі або погрозу. - Зачувши панські похваляння, ти, Михайлику, запорожець тобто, візьмеш доброго дрюка, покличеш на поміч добрих сусідів... (Ільч., Козацьк. роду..., 1958, 368).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | похваляння | похваляння |
Родовий | похваляння | похвалянь |
Давальний | похвалянню | похвалянням |
Знахідний | похваляння | похваляння |
Орудний | похвалянням | похваляннями |
Місцевий | на/у похвалянні | на/у похваляннях |
Кличний | похваляння | похваляння |