похибити
ПОХИБИТИ, блю, биш; мн. похиблять; док., розм. 1. Те саме, що промахнутися. Снайпер з вікна сталінградської хати послав, не похибивши, кулю в чорнявого хлопця з Рима (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 19).
2. перен. Те саме, що збочити 3. На путь життя Ступив він і ніколи не похибив, Людському щастю всі віддавши сили (Рильський, III, 1961, 41).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похиблю | похибимо |
2 особа | похибиш | похибите |
3 особа | похибить | похиблять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | похибив | похибили |
Жіночий рід | похибила | |
Середній рід | похибило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похибмо | |
2 особа | похиб | похибте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | похибивши |