похиріти
ПОХИРІТИ, ирію, ирієш, док. 1. Захиріти (про всіх або багатьох). Бодай же вам, чумаки, воли похиріли (Сл. Гр.).
2. Хиріти якийсь час. Занедужала перше мати: таки вже старенька була; похиріла неділь зо дві, та й переставилась (Вовчок, І, 1955, 21); Сам Олексій Іванович пильнує, щоб, бува, часом чого не заподіяли дитині, а дивись - поживе з півроку, похиріє-похиріє та й віддасть богові душу (Мирний, IV, 1955, 221).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похирію | похиріємо |
2 особа | похирієш | похирієте |
3 особа | похиріє | похиріють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | похирів | похиріли |
Жіночий рід | похиріла | |
Середній рід | похиріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | похиріймо | |
2 особа | похирій | похирійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | похирівши |