похолоділий
ПОХОЛОДІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до похолодіти.
2. у знач. прикм. Який похолодів, застиг (при втраті свідомості, від сильного хвилювання і т. ін.). Як Орися очутилась, то Гордій сидів біля неї і держав у своїх руках її похолоділі руки (Гр., II, 1963, 116).
3. у знач. прикм., перен. Заціпенілий, завмерлий від сильного хвилювання, тяжких переживань. - Мій заповіт тобі, - бухнув він.., - власними руками запакуй книжки мої й одішли їх у міську книгозбірню. - Яку книгозбірню? З якої речі заповіт? - промимрив я похолоділим язиком (Л. Янов., І, 1959, 433); Неспокійна, з похолоділою душею, вона хутко розділася.. і мерщій стрибнула на ліжко (Мирний, III, 1954, 302).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | похолоділий | похолоділа | похолоділе | похолоділі |
Родовий | похолоділого | похолоділої | похолоділого | похолоділих |
Давальний | похолоділому | похолоділій | похолоділому | похолоділим |
Знахідний | похолоділий, похолоділого | похолоділу | похолоділе | похолоділі, похолоділих |
Орудний | похолоділим | похолоділою | похолоділим | похолоділими |
Місцевий | на/у похолоділому, похолоділім | на/у похолоділій | на/у похолоділому, похолоділім | на/у похолоділих |