похололий
ПОХОЛОЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до похолонути, похолоти.
2. у знач. прикм. Який похолонув, застиг (при втраті свідомості, від сильного хвилювання і т. ін.). Не шукай ніде Затишку й тепла, Бо сама прийде Опівнічна мла, Бо останній крок І останній звук - І впаде смичок З похололих рук (Рильський, І, 1960, 279); Пігловський кінчиком язика облизує похололі й пересохлі від переляку уста (Стельмах, І, 1962, 91).
3. у знач. прикм., перен. Заціпенілий, завмерлий від сильного хвилювання, тяжких переживань. Зігфрід стояв перед нею прибитий, безвільний, похололий. Було йому страшно, гидко і до фізичного болю жаль цієї знетямленої жінки (Коз., Листи.., 1967, 196).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | похололий | похолола | похололе | похололі |
Родовий | похололого | похололої | похололого | похололих |
Давальний | похололому | похололій | похололому | похололим |
Знахідний | похололий, похололого | похололу | похололе | похололі, похололих |
Орудний | похололим | похололою | похололим | похололими |
Місцевий | на/у похололому, похололім | на/у похололій | на/у похололому, похололім | на/у похололих |