поцюкати
ПОЦЮКАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. розм. Цюкаючи, стукаючи, рубаючи, залишити сліди або рани на кому-, чому-небудь, у багатьох місцях. - До пояса обгорів [старшина], одна стріла йому в шию влучила, друга в руку, поцюкали йому голову шаблями, а він руба й руба (Панч, Гомон. Україна, 1954, 312).
2. також без додатка. Цюкати якийсь час. Він ще трохи поцюкав, поки Сашко відібрав з рук сокиру (Збан., Сеспель, 1961, 386).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поцюкаю | поцюкаємо |
2 особа | поцюкаєш | поцюкаєте |
3 особа | поцюкає | поцюкають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поцюкав | поцюкали |
Жіночий рід | поцюкала | |
Середній рід | поцюкало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поцюкаймо | |
2 особа | поцюкай | поцюкайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поцюкавши |